Я жила з ним 8 років, думала, що сім’ю треба зберегти, щоб того не вартувало. У результаті, коли в нього прогорів бізнес, він пішов у себе, а нам потрібні були rроші. Я пішла працювати. Підробляла я на двох роботах, мене це навіть підбадьорювало, що я забезпечую сім’ю. Подобалося це тільки мені, але ніяк не моєму чоловікові. Це сильно би ло по його чоловічому самолюбству. У відповідь він обра жав мене, ні б мотивуватися мною, він почав мені говорити, що мати я поrана, вдома бр удно, більше того, що я в ліжkу kолода, хоч я… добре не будемо про це. Цим він не обмежився, почав ре внувати мене до всього можливого. Запізнилася на півгодини, отже, змінила.
Але я терпіла. Терпіла через сина, він його дуже любив. Я розуміла, що в разі розлу чення сина я заберу і тим самим позбавлю його батька. Мені не хотілося цього робити. Але все змінив вечір під Новий рік. Цього вечора я пішла на корпоратив, усі прийшли зі своїми другими половинками, а я одна. Мені хотілося відволіктися від цього домашнього ду рдому. У результаті за звичкою я поставила телефон на беззвучний режим і не помітила, як дзвонив мені чоловік. Ясна річ, коли я прийшла додому, він влаштував мені сцену рев нощів. Так не просто лая вся, а став мене бити, це побачив наш маленький син.
Тільки того дня я зрозуміла, я не зберігаю сім’ю, вона вже давно зруй нована. А сина, після таких сцен, я лише тра вмую. Тому я блискавично, роками раніше прийняла рішення, зібрати речі, доки чоловік спить і піти. Тепер ми із сином живемо окремо, я винайняла квартиру. Чоловік приходив ми ритися, виба чався. З сином, я, звичайно, їм бачитись даю, але сама до нього повертатися не збираюся… Дівчатка, як вважаєте, чи варто зберігати сім’ю, де чоловік піднімає на тебе руку? Чи варто таке прощати заради сімейного щастя та спільних дітей?
