Вранці Марійку розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила тітка Людмила — донесла сумну звістку з села. Світ захитався, плакати не було сил, вхопила речі і вибігла на вулицю
Маша сумно дивилася у вікно маршрутки. За вікном дощ співав свою весняну мелодію, пробуджуючи зелень. Марійці здавалося, що її душа плаче разом з дощем. Вона їхала на проводи на могили батьків. В голові роїлися купа різних думок, в основному сумні, хоча дитинство у неї було радісним і щасливим. Батьки … Саме ця остання ниточка зв’язувала […]
Continue...