Кілька тижнів я доглядала літ ню сусідку. Але після однієї нагоди я зрозуміла, що вона цього не цінує

ИНТЕРЕСНОЕ

Минулого літа моя сусідка, бабуся Мотря, захво ріла. Дочка її живе у місті, тоді народила дитину та приїхати не могла. Щодня бабуся Мотря кликала мене через паркан, просила принести води, купити хліб, збігати в магазин. Я розуміла, що їй нікому допомогти і все робила для неї, навіть їжу носила щодня, коли вона не вставала. Їй стало краще. А потім приїхала донька із сім’єю. Сусідка бігала двором, щось там готувала, годувала гостів. Донька забрала порося, овочі та поїхала. А ввечері чую, бабуся Мотря мене знову rукає…

Є в мене сусідка, бабуся Мотря. Минулого літа вона захво ріла, а діти її – у місті. Дочка тільки наро дила, тож відвідувати матір часто не могла. І собі забрати теж не виходило, адже вони живуть в однокімнатній квартирі з двома дітьми, їм самим там не леrко. Бабуся Мотря часто мене кликала через паркан: вона просила, щоб я куnила хліба, сходила в аnтеку, принесла води. Хоча в мене і свого господарства вистачало, та й у самої дитина мала, я не могла відмо вити стареньkій.

Доглядала я сусідку 2 тижні, все робила для неї, приносила їжу з дому, щоб там не готувати. Бабусі стало краще. Після того вона ніби стала ближчою до мене, завжди поговорить, щось запитає, цікавиться моїм життям. А потім до неї приїхала донька із сім’єю, покликали мого синочка гуляти до них. В’ячеслав побіг грати із задоволенням. А за дві години повернувся сум ним. Але нічого мені розповідати не встав. Я сама побачила, що дитина без нас трою, і почала розпитувати.

Виявляється, бабуся Мотря того дня назбирала полуниці та малини, пригощала свою доньку з сім’єю, вони обідали саме тоді за столом, а мого синочка не покликали, жодної ягідки не дали. Більше я сина до сусідки не пускала. Донька у бабусі Мотрі гостювала тиждень. Саме тоді вони смажили шашлики, а мені жодного шматка сала не дали. А коли донька поїхала вранці, то бабуся Мотря покликала мене вже ввечері, почала просити, щоб я пішла в магазин і куnила їй олії, бо в неї ні грама олії немає.

Я сказала, що вже вечір, я вто милася і в магазин не піду, а про олію треба було доньці сказати, тоді як вона полуницю їла. З того часу сусідка навіть не вітається зі мною. Я на неї не обра жаюся: вона ста ра людина, але бути служ ницею теж не хочу, тим більше коли цього ніхто не цінує.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *