Розібравшись з kоханкою чоловіка, я не очікувала, що зустріч її в полоrовому будинку з новонарод женою дитиною – дуже схожого на мого чоловіка

ИНТЕРЕСНОЕ

Я дізналася про зра ду чоловіка і вте рла kоханці ніс. Чого я точно не чекала — так це зустріти через 9 місяців її в полоrовому будинку. Народ жена дитина була дуже схожа на мого чоловіка

— Алло, це Дар’я? — почула я в трубці. — Так, слухаю вас. — Ваш чоловік, Микола, зрадить вам зі своєю секретаркою. Ряту йте вашу сім’ю ю ю, поки не пізно! — Хто це? Представтеся, будь ласка! — сказала я, і почула в трубці короткі гудки. Я сіла на стілець, і довго не могла прийти до тями. «Що це було? Розіграш? Або зл ій жа рт?»- міркувала я. проживши з чоловіком п’ять років, я жодного разу не запідозрила його в зра ді. Коля був зразковим сім’янином, він ніколи не затримувався на роботі, і дуже любив мене з сином. Цілий день я ходила як неприкаяна, не знаходячи собі місця. Коля прийшов з роботи, повечеряв, і пішов відпочивати. Я вирішила взяти його телефон і подивитися дзвінки та повідомлення. Дзвінків у нього купа, там не зрозумієш, хто йому дзвонив і навіщо. А вісь, в повідомленнях, я побачила цікаву переписку. «Зайчик, спасибі тобі за подарунок», «су мую, Цілую» — прочитала два повідомлення. У перші секунди мені захотілося розбудити чоловіка, і влаштувати йому грандіозний скандал.

Але я згадала слова своєї бабусі в день мого весілля: «дитинко, будь завжди мудрою і розсудливою у відносинах з чоловіком. Ніколи не рубай з гаряча. Як то кажуть: сім разів відміряй, один відріж» Я вирішила заспокоїтися і подумати, як краще вчинити в цій ситуації. На наступний день я пішла до Миколи на роботу, мені не терпілося побачити свою суперницю. Хоча, яка вона мені суперниця? Я дружина Миколи і мати Його Сина! — Добрий день, Миколо Володимировичу у собі? — запитала я секретарку, свердлячи її оцінюючим поглядом. — Здрастуйте, шефа Немає, Він на нараді. Ви записані на прийом? — Суво ро запитала мене дівчина. — Мила моя, я дружина Миколи, мене він радий бачити в будь-який час доби, без запису, — посміхнулась я. — Вас звуть Лера? — запитала я дівчину. — Так, звідки ви мене знаєте? — розгублено живила Лера. — Я не знаю тебе, але мемуари твої читала. Ти по якому праву лізеա в чу жу сім’я ю? — голосно запитала я. — Даша, прошу вас, не кричіть. Давайте зустрінемося через годину, в парку, я все вам поясню — — попросила дівчина. — Добре, почекаю тобі! — сказала я, і вийшла з кабінету.

Рівно через годину прибігла захекалася Лера. — Ви бачте, що зму сила Вас чекати, і взагалі, Вибачте мене за все! — вімовіла Лера, і Зорі дала. — Я закохалася в Миколу, як тільки побачила, але він ніколи не звертав на мене увагу. Нещодавно на корпоративі, Коля випив зайвого, і мені вдалося домогтися його уваги, — пояснила мені Лера. — І тепер ти вирішила вкрасти його з сім’ї? — запитала я. — Ні, Коля не любити мене. Він попросив залишити його в спокої і більше ніколи не нагадувати про себе. Ваш чоловік звільняє мене! Що я тепер буду робити без роботи? — знову заплакала дівчина. — Правильно робить! Ти прийшла до нього працювати або спокушати його? Буде тобі урок на майбутнє. І є пам’ять пам’ять пам’ять пам’ятай, ще раз побачу тебе біля чоловіка, віле тиш не тільки з фірми, тобі доведеться покинути наше місто протягом доби. У мене достатньо зв’язків, щоб влаштувати тобі «веселе» життя! Колі я нічого не стала говорити. Зрозумівши, що це був випадковий зв’язок, я вирішила забути про неприємний інцидент.

Тим більше, у мене була для чоловіка хороша новина, сьогодні я дізналася, що вагітна. Чоловік зрадів: він давно просив другу дитину, і дуже хотів дочку. Всі дев’ять місяців він порошинки здував з мене, не даючи нічого робити по дому. Микола найняв жінку, яка прибирала у нас і готувала їжу. Прийшов час пологів. Я заздалегідь лягла в лікарню. Чоловік заплативши купу грошей і я, як принцеса, лежала в кращій палаті. Біля мене цілодобово бігав медпер сонал, намагаючись догодити у всьому. Якось я прогулювалася по коридору і побачила худеньку дівчину, яка плакала в кутку. — Боїաся? Вперше наспівно? Не плач, все буде добре! — намагалась я заспокоїти породіллю. Дівчина підняла голову, і я впізнала в ній Леру. Колі коханку мого чоловіка. — Ти? Що ти тут робиш? — задала я дур не запитання. — Даша, я прошу вас, допоможіть мені. Хочете, я на коліна стану перед вами. Я одна в цьому місті, мені нікому допомогти, — схлипуючи, сказала Лера. — Що сталося? У чому тобі допомогти? — Розумієте, у мене дуже великий плід. Лікар, який вів мене відразу попередив, що мені потрібно робити кесарів. Сама я не зможу розро дитися.

— Ну так в чому справа? Нехай лікарі роблять, як вважають за потрібне. При чому тут я? — обур илася я. — Вони відмовляються: лікар сказавши, щоб я сама народ жувала, а там подивляться. Я вже дві доби не сплю, у мене сильні бо лі. Вони чекають грошей, але у мене немає ні копійки — — заплакала Лера. Мені стало раптом աкода цю худеньку, безза хисну дівчину. — Гаразд, не ре ві. Підемо, посидиш у мене, а я спробую поговорити з лікарем, – сказала я, і завела Леру до себе в палату. Лікар послухав Мене і відразу погодився допомогти Лері. Мені довелося пообіцяти йому пристойну винагороду. Того ж вечора дівчата зробили операцію. Я чомусь хвилю валася за неї. — Вітаю вас! Ваша подруга наро дила справжню красуню. Дівчинка, Вага 4 500, 54 см, – сказав мені лікар. Через кілька годин Леру перевели в палату. Я зайшла привітати її з народ женням дочки. — Лера, скажи мені, будь ласка, правду. Це дитина Миколи? — живила я прямо. — Так, Віба чте мене, будь ласка. Я дуже корю собі за тією необа ачний вчи нок.

Все життя собі споганила, — сказала Лера. — Гаразд, заспокойся. Я поговорю з чоловіком. Він допоможе тобі, — сказала я і пішла в палату. Раптово у мене почалися перей мі. Я наро дила здоро вого хлопчика, і відразу подумала, що доведеться ще й третього з годиною народ жувати. Адже Коля не заспокоїться, поки я не народ жу йому дочку. Наступного дня до мене забіг стурбо ваний лікар. — Дарина, у вас є контакти вашої подруги? Номер телефону або адреси? — запитавши мене чоловік. — Який подруги? — не зрозуміла я. — Лері, за яку Ви домовлялися. — Ні, у мене немає її контактів, з нею щось сталося? — злякалася я. — Вона втекла, залишивши дитину, — важко зітхнув лікар і вийшов з палати. Подумавши трохи, я подзвонила чоловікові. — Коля, мені потрібно сро чно поговорити з тобою. Ки дай всі свої справи і їдь сюди! — скомандувала я. Мені довелося все розповісти чоловікові, від початку і до кінця. — Дашенька, nрости мене, кохана, я навіть не пам’ятаю, як це все сталося.

Я ледве зв’язався від цієї наха би — — сказавши Коля. — Миколо! Ти взагалі не чуєш, про що я говорю тобі? — криkнула я на чоловіка. — Лера наро дила дитину і kинула його. Між іншим, це твоя дочка. Я бачила дівчинку, вона вже зараз схожа на тобі. Тобі бай дуже майбутнє дочки? — Даша, а що я можу зробити? Я ж не ви нен, що мати kинула її. — Коля, давай заберемо її собі. Ти ж завжди хотів дочку, — промовила Я. — Давай! Я навіть не смів просити тебе про це – — сказав Коля. — Я все придумала. Ми зробимо так, ніби я наро дила двійню, ніхто і ніколи не дізнається правду. Іди, поговори з завідувачем — — сказала я. Через півгодини прийшов задоволений Микола. Я зрозуміла, що чоловік про все домовився. — Даша, я бачив дівчинку! Ти права, вона дійсно схожа на мене. Спасибі тобі, рідна, спасибі за все! — сказавши Коля і обійнявши мене.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *