Була у одного чоловіка дочка. Росла красива, але робити нічого не хотіла. Придивився до неї один мужик, Дівчина гарненька, прийшов із сином і засватали її. Батьки дали хорошу частку приданого і журяться, як їх дитина на новому місці жити буде, адже вона не любить нічого робити, та й не вміє. Кілька днів невістці нічого не говорили. На четвертий день покликали її на обід. Зайшли до хати, а батько її чоловіка питає: — Хто що робив? Кожен сказав, що робив, тільки одна невістка мовчить.
— А ти, дитя, що робила? — Лежала. — Ну, хто справою займався, сідайте за стіл, — каже господар, — а ти, дитя, лежи далі. На другий день пішла невістка за водою. Кличе свекруха на обід. А свекор знову питає, хто що робив. Жінка каже: — Ой, а невістка принесла води! — Тоді дайте їй в кувші води. Пообідали і розійшлися далі працювати. Йде третій день. Свекруха пішла доїти корову, невістка за нею. Зайшов свекор в будинок: — Хто що робив? — питає. — Ой, невістка корову видоїла, — каже свекруха. — Так дайте їй глечик молока, нехай п’є. Побачила невістка, що треба більше робити. Запитує у свекрухи, що робити.
Роботи в будинку чимало: і зварити, і прибрати. На четвертий день свекор знову: — Хто працював, сідаєте їсти. Сіла за стіл і невістка, бо заробила обід. Йде батько до свата подивитися, як його доньці там живеться. Прийшов, а дочка працює у дворі. Сів, здивувався, а вона йому тихо каже: — Беріть, батько, ніж і ріжте цибулю, бо тут такі люди, якщо не працюєш — їсти не дадуть. Хто не працює той не їсть. Все правильно?
