У моєї мами був роман з одруженим чоловіком. І так на світ появився я. Власного житла у нас з мамою не було, тому ми часто переїжали з однієї квартири на іншу. Коли мені було 7 років, у мами появився чоловік.
Андрій поставив перед нею вибір: якщо вона хоче бути з ним, повинна залишити мене. Того ж вечора, мама зібрала усі мої речі та привезла до тата. Дала мені в руки усі документи та залишила під його дверми.
Тато відкрив двері й оторопів побачивши мене. Він одразу мене впізнав, тому запросив до хати. У нього була добра та привітна дружина і двоє маленьких дітей. Тато не дуже хотів, щоб я жив з ними, тому задумав віддати мене в інтернат. Але його дружина не дозволила цього, мовляв, дитина ні в чому не винна.
Я дуже скучав за мамою, і кожного дня чекав, що вона повернеться і забере мене. Не то, щоб мені було погано у новій сім’ї, але я любив свою маму. Згодом перестав чекати й почав називати дружину мого тата мамою.
Батько недолюблював мене, та що казати, він і до цих дітей не проявляв теплих відчуттів. Як тільки тато приходив додому, ми усі одразу замикалися в дитячій кімнаті та навіть не виходили. Боялися ми його.
З часом тато покинув нас і пішов до молодої коханки. Ми не дуже засмутилися, а з полегшенням зітхнули. На той ми уже з братом вчилися в інституті, а сестричка закінчувала школу.