Вранці я прокинулася, заходжу на кухню і бачу, що там повним ходом господарює свекруха. Курку, яку я розморожувала, тому що хотіла бульйон зварити, вона поставила запікати з картоплею. У холодильник заглянула, і по шафах пройшлася. Загалом, я сказала їй все, що я думаю з приводу її візитів до нас. Любов Василівна повернулася додому, а чоловік тепер хоче, щоб я подзвонила свекрухи і якось перед нею виправдалася
— Через свекруху маю неприємності, — розповідає 33-річна Ірина. — Нещодавно мала з нею серйозну розмову, сказала їй все, що я думаю з приводу його візитів до нас. Любов Василівна повернулася додому, подзвонила чоловікові, сказала, що їй погано, тієї відпросився з роботи, поїхав до неї. Калечері додому прийшов абсолютно без настрою, тепер вимагає зателефонувати свекрухи і якось перед нею виправдатися. Віба чатися Ірина перед свекрухою не хоче. — А що знову сталося-то у вас? — Так що… Уявляєш, вчора вдень, чоловік на роботі був, я дітей поклала спати, сама з ними прилягла і трохи задрімала. Раптом схопилася, чую-вода на кухні ллється! Думала, трубу прор вало, у сестри недавно так було. Забігаю на кухню, а там Кохана в фартусі! Картоплю чистити, посуд Міє. — Почекай, у вашій квартирі, чи що? А як вона до вас потрапила? — Двері відчинили ключем. Подивилася, що я сплю, і пішла возитися. Курку на столі побачила, я розморожувала, хотіла бульйон варити-так вона її з картоплею запікати поставила! У холодильник заглянула, по шафах пройшлася.
Загалом, цікавість задоволнила по повній, ні в чому собі не відмо вила! У Ірини з чоловіком двоє маленьких дітей, трьох з половиною і двох років, і молода мати, набігавшись з ними на прогулянці, годину спати вдень без задніх ніг разом з синами. До того ж молодший ще й вночі встає по кілька разів попити водички. Так що нічого дивного немає в тому, що Ірина не чула, що свекруха прийшла і хвилин сорок або годину господарювала в будинку. — Ну а ключ ваш у неї свідчення? Навіщо дали? — Так їхали на дачу до моїх батьків! — зітхає Ірина. — Чоловік теж не працював, весь квітень ми сиділи біля мами, повернулися тільки після травневих. Коли їхали, чоловік запропонував ключ свекрухи залишити, а її телефон – сусідці. Ну, хіба мало що. Живе Любов Василівна недалеко, в будь-який момент може підскочити. Тим більше, вона сама із захопленням погодилася. Любов Василівна раніше була любителькою прийти в гості без дзвінка, і довгий час Ірина з цим боро лася, банально не відкриваючи двері: ми спали, мовляв, і крапка. Начебто дала зрозуміти, що перед приходом треба дзвонити і попередити, останнім часом ніяких ексцесів не було.
Любов Василівна смиренно попереджала про візити заздалегідь. Ну, хоча б через годину. Але ключ від квартири сіна воістину відкрив любов Василівні новий сенс життя. — Приїхали ми з дачі-в нашому будинку все перекладено! — розповідає Ірина. — Я кажу: «ЛЮБОВ ВАСИЛІВНА, ви приходили без нас, чи що?»А вона: «Ну а як же, повинна ж я подивитися, як там квартира!»Ну вісь скажи, що там дивитися? Квітів в горщиках у мене немає, домашніх тварин теж. Я і не думала, що вона буде приходити, а вона кожні 3-4 дні була. Вікна мила, штори перепирала, все скрізь протерла, шафи розібрала. Начебто спасибі треба сказати, а, крім неприємного осаду в голові нічого. Після приїзду свекруха ключ так і не віддала, зате приходила кілька разів вдень, коли вдома нікого не було. — Я до онуків прийшла, а що тут такого? — нев Інно живила вона. — Гостинці дітям принесла. Я ж нікому не завадила!
Поклала на кухні і пішла! І дійсно, на кухонному столі красувалися кіндер-сюрпризи, або апельсини, або лоток полуниці. Ірина щоразу говорила, що так робити не треба, і просила повернути ключ. — Та віддам Я ваш ключ, потрібен він мені дуже, подумаєш! — бур чала по телефону свекруха. Але віддати все якось нагоди не було. А потім вісь заявила вранці, і почала господарювати. — Ну, тут вже я мовчати не стала! — зітхає Ірина. — Висловила їй все, на підви щених тонах, звичайно, змусила віддати мені ключ, і відправила додому. — Ні, ну що за безnардонність така? Просто в голові не вкладається. Чоловік мені каже: «Ти до своєї мами таким тоном не звертаєшся!»Так, але ж моя мама вісь так неждано-негадано до нас не приходити, не відкриває двері своїм ключем і не починає господарювати. Чоловік вимагає зателефонувати і виба читися, але Ірина робити цього не хоче.
