Наші батьки жод ного разу не допом огли нам. Чому ж зараз ми їх повинні під тримувати?

ИНТЕРЕСНОЕ

Коли не стало бабусі Дмитра, свекруха виставила її квартиру на продаж, а виручені кошти пішли на ремонт її житла і на різні блага — вона купила собі шубу, телевізор, щовечора ікру до вечері. Дмитро просив у своєї матері, щоб вона не продавала нерухомість. Він пропонував їй щомісяця платити гроші, а потім і викупити квартиру. Але його мама не погодилася — і ми були змушені знімати житло. Дмитру довелося виїхати за кордон, щоб купити квартиру. Онуки росли без батька, в той час, як бабусі жили без проблем …

Так вийшло, що в 18 років я вже чекала дитину. Батьки мене не підтримали, вважали, що мені ще рано і заміж виходити, і народжувати. Дмитра, мого чоловіка, як раз забрали в армію. Бабусі з обох сторін дружно сказали: твоя дитина — твої проблеми.- У мене своє життя, не вплутуй мене в це, — прямо повідомила мені моя мама. А свекруха взагалі не хотіла нічого чути ні про мене, ні про онука.Мене забрала до себе тітка по батьківській лінії. Бездітна 38-річна жінка, яка присвятила своє життя роботі, не стала засуджувати свого брата:- Їх можна зрозуміти — час важкий було, коли ти народилася.

Стільки сил в тебе вклали. Бувало, їм їсти нічого було, мій брат по ночах вагони розвантажував, щоб на шматок хліба заробити. А я тоді думала — як добре, що у мене нікого немає, тому що я б не впоралася.Я про це не знала, але цей факт аж ніяк не виправдовував моїх батьків:-Але зараз-то все добре! У тата — зарплата хороша, квартира велика. Мама працює. Я адже їх онука ношу! Невже він так сильно їх об’їсть? — питала я у тітки.- Вони тебе виростили, зараз хочуть для себе жити. Чи не осуджує їх. Цілком можливо, що вони ще одумаються.

Але мої батьки не схаменулися. Я зібрала нехитрі пожитки і перебралася до своєї тітки. Коли Дмитро повернувся з армії, нашому синові був рік і п’ять місяців. За час його відсутності, його мати не бачила онука жодного разу. Мої батьки приїхали два рази — більше у них часу не було.

Дмитро влаштувався на роботу в автосервіс і хотів йти вчитися заочно, але не вийшло. Я вела господарство.Продовжували ми жити у моєї тітки. Коли син пішов в дитячий сад, а я влаштувалася на роботу, тітка вирішила переїхати в інший регіон. Ми були змушені зняти квартиру.Через якийсь час не стало бабусі Дмитра. Свекруха розпорядилася нерухомістю дуже дивно: квартира була виставлена на продаж, а виручені кошти пішли на ремонт її житлаі на різні блага — шуба, телевізор, ікра до вечері. Дмитро просив у своєї матері, щоб вона не продавала нерухомість. Він пропонував їй щомісяця платити гроші, а потім і викупити квартиру. Але його мама не погодилася.- Якщо ти такий довірливий, то це не означає, що я така! Чому я заради вас повинна відмовитися від нормального життя? Від ремонту, щоб як у людей був? Або ви мені ремонт зробите? — розсміялася свекруха у відповідь на прохання сина.Через 6 років у нас народилася дочка. Ми розуміли, що нам потрібно житло. Дмитро почав їздити за кордон. Але заробити на квартиру не так просто. Я з дітьми продовжувала жити на орендованій квартирі.У той час моя мама жила одна в трикімнатній квартирі, тому що кілька років тому батько пішов від неї. Але там для дочки, зятя і онуків місця не було.

До свекрухи теж було не можна. Там робітники клали італійську плитку. Вона не поспішала з ремонтом, як і не поспішала допомогти родині сина: «Ви знали, коли народжували, це не мої проблеми, я нікому нічого не винна».

Дмитро кілька років їздив за кордон, я з дітьми перебивалася як могла, але йому таки вдалося купити для сім’ї квартиру. Без допомоги банків і родичів.Старший син закінчував 9 клас, молодша дочка — 2-ий. Я знала ціну грошам завдяки тому часу, коли їх зовсім не було, кожну заощаджену копієчку відкладаєш. Зараз у нас проблем з грошима немає. У кожного з нас є автомобіль, у дітей — по окремій кімнаті.Раз на рік ми всією сім’єю їздимо відпочивати. Єдина людина, з яким у нас збереглися відносини, це та сама тітка, яка допомогла нам в нелегкі часи. І їй достатньо зателефонувати і тільки заїкнутися про свої потреби, як я кидаю все і йду допомагати їй.І якщо у нас справи добре, то для наших батьків настали важкі часи. Мою маму звільнили з роботи. Вона зателефонувала мені і попросила допомоги, але я їй відмовила.

У свекрухи ситуація була аналогічна. З тією лише різницею, що вона вийшла на пенсію і не могла змиритися з тим, що доведеться почати вести більш скромний спосіб життя. А навіщо намагатися економити, якщо є дорослий син ?! Але мій чоловік теж не мав наміру допомагати своїй мамі. Порадив лише відколупувати зі стін італійську плитку, продавати і купувати собі за це їжу. Адже свого часу ця плитка була важливіше, ніж допомога синові.Ми з чоловіком налаштовані рішуче — ми нікому нічого не винні. Як і нам раніше ніхто нічого не був винен. Зі своїми дітьми ми намагаємося вести себе по-іншому: ми не вважаємо, що ми їм нічого не винні, як колись говорили нам наші батьки. Допоможемо, чим зможемо. Тоді, можливо, ми зможемо на старості сподіватися, що діти теж нас не кинуть.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *